31 рік розділяє нас від страшної трагедії 26 квітня 1986 року, наслідків якої, як це не прикро, вистачить на ціле століття. 90 Херосім – так розцінюється Чорнобильська катастрофа. Ось уже 31 рік дзвони Чорнобиля стукають у наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись у страшний 1986 .
Ця страшна трагедія спонукала учнів школи до проведення круглого столу «І біль, і смуток, і скорбота…» У ході заходу учні представили результати проекту «Цей день в історії…», над яким працювали різні вікові групи: історики, дослідники, літературознавці, хронологи, мистецтвознавці, кореспонденти.
Вони намагались подати Чорнобильську трагедію з різних сторін.
Цікавими видались представлення роботи мистецтвознавців: інсценували ту страшенну ніч 26 квітня «Дитячі сни веселі… дитячі сни сумні…», змалювали на полотнищі Чорнобиль. Особливо інтригуючою виявилась постановка танцю «…і слово Чорнобиль нам страшно сказати…» Учні-старшокласники зобразили у танці роботу ліквідаторів ЧАЕС і водночас сконструювали статую-обеліск рятувальника, до підніжжя якої дівчата поставили свічки пам'яті. У ході заходу працювала жива галерея «З гірким присмаком полину», де молоді художники школи мали можливість презентувати свої роботи до тематики Чорнобиля. Гості, що були присутні на святі, разом з учасниками круглого столу прийняли участь у майстер-класі з виготовлення журавликів миру, чим висловили свій протест проти ядерних війн та невидимими ниточками з'єднались зі статуєю Садако Сасаки у Паркові Миру у Японії , яка тримає у руках такого ж журавлика.
Зворушливою виявилась розповідь про ліквідатора-чорнобильця І. Герца, який був частим гостем нашої школи, але на жаль уже майже рік на його могилі пломенить свіча пам'яті. Хвилиною мовчання у залі вшанували усіх ліквідаторів, що загинули після виконання рятівних робіт.
Щастя нашої днини в тому , що ми живемо, що ті, які могли не народитися після 1986 року – народились і живуть, вчаться творити прекрасне.
Чорнобиль ніколи не відійде у минуле. Він залишиться у нашій свідомості, пам’яті, серцях…Але у нас немає іншої країни, у нас немає іншої Землі. І ми мусимо зробити все щоб на Землі народжувались діти, щоб на ній цвіли сади, щоб на Землі продовжувалось життя, щоб край був веселковий , барвистий. Своє прагнення мирного життя діти висловили у танцеві веселки, яка квіточкою майоріла на сцені. Велике коло єдності об'єднало учнів-учасників круглого столу та усіх гостей у залі.