Голодомор. Що розуміємо під цим словом? Які емоції викликає оте, здавалося, просте поєднання літер? Співчуття чи жаль, скорботу чи страх? А може – лише байдужість в наших серцях і намагання закрити очі й вуха і мовчати… забути і вкотре вбити наших дідів і прадідів?

Ні, не дозволимо….Не за цим ми вистояли довгі роки в черзі за своєю Незалежністю. Не це шукали в полі по ночах голодні спухлі діти у далекому 1932-му.

НАМ болить це, НАМ не байдуже. Ми пронесемо пам’ять про Геноцид через ціле життя і докладем максимум зусиль, щоб люди дізналися.

На душі щем, а на очах сльози – прикро… Боляче за наш народ, що пережив не лише демографічний, а й національний удар. Українців поставили на коліна, зламали, витиснули всі соки, подерли пазурами до крові, вийняли серце і розтоптали. І це хвилює НАС. Ми не дозволимо нехтувати душами тих, хто загинув голодною смертю… Віримо , молимось , пам’ятаємо і запалюємо свічу – свічу скорботи…

(Заходи до вшанування пам‘яті жертв ГОЛОДОМОРУ).